“Танці” – це не просто збірка пісень, це історії про життя, кохання, дружбу, розказані через душевні тексти та мелодії автора і виконавця Володимира Карафєтова. Стиль альбому поєднує поп та шансон, з легкою танцювальною атмосферою, створюючи неповторний музичний почерк артиста, бо KARAFETOV справжня легенда харківського шансону.
До альбому увійшли найкращі пісні виконавця: “Стефанія”, “Їдемо в Карпати”, “Вінниця”, “Ти мій син”, “Поміж нами океан”, “Аліна”, “Танці”. Особливе місце в альбомі займає кавер на легендарну пісню “Люди, як кораблі” гурту “Скрябін”, написанную Андрієм Кузьменком (Кузьмою).
“Ця композиція давно стала більше, ніж просто піснею – це філософська розповідь про людські стосунки, життя і крихкість нашого світу. “Люди, як кораблі” продовжує жити навіть після трагічної загибелі Кузьми, залишаючись символом мудрості та щирості”, — коментує співак.
KARAFETOV вклав у цей кавер своє бачення, який зберігає глибокий зміст оригіналу та додає власну емоційну інтерпретацію. Пісня в його виконанні звучить, як данина пам’яті артисту та нагадування, що справжні хіти – це назавжди.
“Пісні не вмирають. Вони живуть у серцях людей, надихають і змушують замислитись. Кузьма залишив нам неймовірний спадок, і для мене велика честь виконати його твір”, – говорить Володимир Карафєтов.
Володимир Карафєтов народився в музичній родині. Його батьки, Людмила Миколаївна та Олександр Іванович Карафєтови, – заслужені артисти України, засновники обласного культурного центру “АМЕ-РОМА” та сімейного театру “Очичерные”.
Батько — Олександр Іванович – справжній “людина-оркестр”. Він грав на незліченній кількості інструментів: клавішні, духові, баян і, звісно ж, гітара – адже який ром без гітари.
Мати — Людмила Миколаївна – талановита співачка, блискучий організатор і справжня душа сімейних проєктів. Завдяки її енергії при центрі “АМЕ-РОМА” відкрилася школа, де ромські діти вивчали рідну культуру, танці, співи, а також освоювали українські традиції та етикет. Сьогодні випускники цієї школи стали успішними юристами, економістами, лікарями та вчителями. Цим досягненням пишається не лише родина Карафєтових, а й уся громада.
“Завдяки батькам я виріс на сцені – так само, як мій брат і сестра. Вперше я заспівав для глядачів у три роки. Це був романс “Только раз бывает в жизни встреча…” І я досі пам’ятаю овації та свій перший гонорар! Можливо, тоді все й почалося…”, – ділиться Володимир.